Очень увлекающийся рыцарь (umri) wrote,
Очень увлекающийся рыцарь
umri

Гра в толерантність

Ця вся позитивна мудра хуйня, Яку я сповідувала, за якою спробувала
жити (і непогано вийшло ж!), не більше ніж хуйня.
"Ой мої почуття настільки рідкісні та цінні, що я не хочу їх псувати
якимось гівном на кшталт образ чи злості". "Ой ми всі вільні незалежні
жаби люди." Ой я настільки пиздата та самодостатня, що мене це не
зовсім не зачіпає".

Все одно настає момент, Коли ти бачиш речі такими, якими вони є. І
тоді ти стаєш тим Хто ти є.
І нарешті приходить злість. На себе. Хоча
спочатку до того кого ти любив, а вже потім на себе: нахуя одразу не
послала? Девальвація. Обох.
Бо стосується. Бо зачіпає. Бо заїбало.

Не можна всістися однією сракою на два стільці й при цьому почувати
себе комфортно. Не можна сприймати зневагу за непорозуміння чи як
чиєсь право на автономію. Не можна демонструвати власне перезирство й
поважати його одночасно. Не виходить в мене блядь ласточкою, коли вмію
тільки бомбочкою.

І нота бене: лексика навмисно така. Бо ніхуя вони вже не цінні. Бо їх вже
нема. Бо заїбало.
Tags: апошлооновсёнахуй
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments